ƒовоЇнна ≥стор≥¤ селища

¬оно б, канЇшно, так би харашо й продолжалось...
”же в то врЇм¤, нЇсмотр¤ на голод 1932-33 годов, сЇрдобольн≥ большев≥к膆 отправл¤ли ц≥л≥ пароходи зерна одному б≥дному ЇфрЇйтору, звали ¤кого ≈д≥к Ўикльгрубер. —трана, ж була бЇдна, - бабл≥шка нада було заработать, а на ком заработаЇш, Їсл≥ не на сво≥х? ј тЇм болЇЇ, шо хохл≥в-то, собссно, сво≥ми ≥ не назовешЕ  рутили гайки, короче, по-взрослому. Ўо-то в нього кар"Їра не клЇњлась,† попав в≥н в мЇста нЇ столь отдальонниЇ, но, поскоку совЇцька власть сильно переживала за долю ЇфрЇйтор≥в в ЌЇмеччин≥, то† скинулись з усього тод≥шнього —аюза - ≥ вз¤ли ≈д≥ка на поруки, при цьому помагли йому расп≥арить т≥раж одной книжонки,†† ¤ка звалась "ћо¤ боротьба". Ќо сам≥ ж, канЇшно, не читали, ≥ не подозрЇвали, чим це все дл¤ нас обернецц¤.
“ак ото醆 непутьовий Їфрейтор обзав≥вс¤ гансами фашистськой наружност≥, пров≥в удачну предвиборну кампан≥ю, створив коал≥ц≥ю -†† ≥ взлет≥в на самий верх кар"Їрной лЇсн≥ци, ≥ жить вс≥х уч≥в по своњй книжц≥, а не по Ѕ≥бл≥њ. ѕравда, нЇкотор≥ момЇнт膆 в свой жизн≥ вспоминать не хот≥в. ќсобЇнно в≥н не любив, коли на виборах чересчур любопитний елЇкторат питав про то,† ¤к ≥ за шо в≥н топтав свою ходку:) ѕоетому, с льохкой руки тод≥шн≥х ≥м≥джмейкер≥в (¤к≥ сначала пожелали стать не≥звЇсними,† а потом, посмЇртно, пожал≥ли вообщЇ) вз¤в соб≥ нову кл≥куху ≥ нарьокс¤ просто - √≥тлЇр (он же фюрер).
¬ то же врЇм¤ д¤д¤†† …оз¤ ƒжугашв≥л≥,хоч ≥ не з нашого села був, но тоже умним був ≥ пан≥мав, шо нада расшир¤цц¤, бо жизнЇнно важн≥ простори тод≥ лежал膆 поза гран≥цами, ≥ вообще, врЇм¤ було таке. ¬≥н тоже сид≥в за невдалу спробу заставить под≥лицц¤ рад¤нськими казначейським膆 б≥лЇтами работн≥ков одного госбанка ≥ добре пан≥мав, куди гилить ≈д≥к.≤ тоже, пат≥хоньку тракторн≥ заводи передЇлав на танков≥,†† а консервн≥ заводи (навЇрно, по просьбам ≥зголодавшихс¤ труд¤щихс¤) стали випускаць каски, фл¤жки, сапьорськ≥ лопатки а также разн≥ снар¤ди,†† патрони, пулЇмьотн≥ лЇнти, звьоздочки на фуражки, п≥лотки ≥ пагони ≥ т.п. ј от гор≥лчан≥ уц≥л≥ли. ¬они в любе врЇм¤ нада.† јсобЇнно, Їсл≥ прин≥мать дл¤ храброст≥ духа.†† ¬ общЇм, шо ≈д≥к з …озьой не под≥лили, ми про то не знаЇм, ≥ ≥сторики до с≥х пор спор¤ть, хто з них перший спитав:†† "“и мене уважаЇш?", но в сорок пЇрвом самальоти ганс≥в случайно перелет≥ли через гран≥ци ———– (а шо ж ви думали, с≥стЇму†† "свой-чужой" вже позже придумали) ≥ помбомбили все, до чого долет≥ть хватило кЇрас≥ну. Ѕули б кампют≥ри в то врЇм¤, то може б наш≥ мальчишки-шалун≥шки огран≥чились War CraftТом ≥л≥, на худий конЇц Ђконтройї, но врЇм¤ рассуд≥ло по-своЇмуЕ
÷е все пол≥т≥ка, а нас, ¤к ≥звЇсно, ≥нтЇрЇсуЇ ≥стор≥чЇск≥й вопрос, поетомуЕ
“ил≥гуло-Ѕерезанка тоже, ¤к ≥ вс≥,† внесла свою посильну лЇпту в то, аби кЇрас≥н у хвашист≥в кончивс¤ побистр≥ше. ¬же в перш≥ дн≥ ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ на фронт† п≥шло 156 мешканц≥в нашого села. ¬ернулись, по разним причинам, к сожалЇн≥ю, не вс≥. ™сть ≥ пам¤тн≥к, Їсть ≥ празн≥к, токо кол≥чЇство вЇтЇранов уменьшаЇцц¤, причом пропорционально до уважающ≥х прошле березанц≥вЕ ј жальЕ ƒуже жаль!...†
ƒаже не знаЇм, гордицц¤ нам, березанц¤м, чи нЇ, но факт остаЇцц¤ фактом: нЇсмотр¤ на то, шо ≈д≥к був зан¤тий нев≥ртуальними уровн¤ми про јфрику,†† ≤тал≥ю, Ѕритан≥ю, ‘ранц≥ю ≥ т.д., но дл¤ Ѕерезанки в нього тоже нашлось врЇм¤. ѕан≥мав стратЇг≥чеську важность нашого села.†  ажуть, уже на то врЇм¤, ” ≈д≥ка був готовий гЇнЇральний план застройки  обл≥всько-–ибаковськой зони отдиха. “око от† с мЇстними власт¤ми ще не согласував (хот¤ нЇкатор≥ люди подейкують, шо й не собиравс¤). ≤ послав в≥н до нас своњх пацик≥ↆ ≥з сваст≥кою пар¤дки устанавлювать. ѕоскольку нЇмц≥ - ус≥гда були людьми ≥сполн≥тЇльними ≥ пунктуальними, то фашистам† це тоже перешло по наслЇдству. ”же 21 серпн¤ 1941 года хвашистськ≥ ганси з криками "яйко! ћлЇко! ‘ройлЇн!" б≥гали по селу,† ¤к у себе дома. ќп¤ть сн¤ли красний флаг на с≥льрад≥ ≥ стали вспоминать своњ ≥стор≥чеськ≥ корн≥.†† Ќо родословна березанц¤м сильно попортила рЇпутац≥ю - ≈д≥к не любив добрих ганс≥в, ¤к≥ сто¤ли у ≥стоков нашого села.†† …ому було за них стидно. јсобЇнно було стидно за то, шо вони не в ту страну платили налоги. ј ще в≥н недопон≥мав, чого† це вдруг ще до його приходу було евакуйовано в тил –  ј все обладнанн¤ з маслобойок,мЇльн≥ци, шкурн≥, а особЇнно - 熆 винзавода.  ромЇ того, не нашли ганси машино-тЇхнолог≥чеськой станц≥њ ≥ всього калхозного добра. ѓх расстройство можна†† пон¤ть, особЇнно, Їсл≥ учЇсть, шо вони сч≥тали себе пр¤мими наслЇдн≥ками нашого добра. ¬они даже думали подать на наших родних нЇмцов в суд!!!† ѕредставл¤Їте? “ому основну масу людей хвашисти вигнали (а†† оск≥льки йти хт≥ли не вс≥, то 30 чол розстр≥л¤ли пр¤мо в балц≥), окр≥м своњх земл¤к≥в. Ќо, ¤к оказалось, гансам з ганс≥ↆ спрос тоже був мал≥нький - випили все вино, ¤ке хранилось ще з час≥в  атерини ƒругоњ, з"ѓли сало, курей, свиней ≥ все шо† п≥д н≥ж попадало. ƒошли до того, шо чуть не подписали з мЇсними власт¤ми† дуже долгосрочний догов≥р аренди „орноморськог узбережж¤... ≤ вже б тод≥ були там курорти н≥мецькоњ ¤кост≥, ¤кби хвашистам тоже була не чужда коммЇрчеська хватка, ≥ тому†† вони майже два з половиной года не могли под≥лить стометрову прибережну зону в район≥ с.  облево (вражають соврЇмЇнн≥ аналог≥њ!).†† ј в ето врЇм¤ т≥ ≥з 156 мешканц≥в, ¤к≥ ще в начал≥ войни п≥шли до р¤д≥в  ј, ≥ залишились живими, дуже скучили за радними† мЇстами, ≥ разом з такими ж мешканц¤ми ≥нших насЇльонних пункт≥в большого —оюза,у н≥ч з 29 на 30 березн¤ 1944 року п≥д чутким† руководством генЇрала-майора —изранова - каманд≥ра 416 “аганрозькоњ стр≥лковоњ див≥з≥њ 5-тоњ ударноњ арм≥њ р≥зко й сильн ударили окопавшимс¤ в “ил≥гуло-ЅЇрЇзанк≥ хвашистам по причинним мЇстам ≥ розвивали наступ дал≥ - на ќдеському напр¤мку. ¬†† рЇзультат≥ такого удара, хвашисти бистро подоставали з-за пазухи глобуси ≥ зразу пойн¤ли, шо њх –од≥на десь далеко от†† ЅЇрЇзанки, ≥ вони ошиблись номЇром. √≥тлЇровци швиденько з≥брали манатки, прихватили з собою по≥мьонно вс≥х "корЇнних"†† ганс≥в (кромЇ тих, хто в рЇзультат≥ свадьби удачно пом≥н¤в хвам≥л≥ю) ≥, тримаючи на прот¤гнут≥й долон≥ компас хв≥рм膆 "¬осток" ≥ жЇлЇзнодорожний† б≥лет "ќдЇсса-ЅЇрл≥н", со словами ЂAsta La Vista, Berezanka!ї, п≥дтюпцем поб≥гли на станц≥ю, нЇцЇнзурно д¤куючи гЇнЇралу —изранову,†† шо воврЇм¤ открив њм оч≥.† ¬ двух словах Ц на чужий кор≥шок не раз≥вай роток (хоть кор≥шок ≥ був не совсЇм чужийЕ).

т